В соціологічному розумінні сім'я - це об'єднання осіб, що ґрунтується на шлюбі чи спорідненості, пов'язане особистими чи майновими відносинами, взаємною підтримкою та вихованням дітей.

В юридичному розумінні сім'ю складають особи, що проживають сумісно, пов'язані спільним побутом і які мають взаємні права та обов'язки (стаття 3 СК України).

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

Виникають у ситуаціях, коли один з пари зустрів іншого (іншу) або втратив почуття до партнера.

Завжди важко "починати життя спочатку", а за даних обставин важливо контролювати свої дії, не допустити імпульсивних учинків, які потім можуть призвести до неочікуваних небажаних наслідків.

У разі смерті коханого допомога полягає в сприянні відреагування на втрату, оскільки відсутність реакції обов'язково проявиться в майбутньому (наприклад, за умов втрати іншої близької чи рідної людини) з набагато більшою силою і деструктивними наслідками.

1. Визначення понять "сім'я" та "шлюб". Соціальні наслідки розлучень
В соціологічному розумінні сім'я - це об'єднання осіб, що ґрунтується на шлюбі чи спорідненості, пов'язане особистими чи майновими відносинами, взаємною підтримкою та вихованням дітей.

В літературі існує більш розгорнуте визначення шлюбу як вільного, рівноправного (як правило довічний) союз чоловіка та жінки, укладений з дотриманням умов та порядку, встановлених в законі, націлений на створення сім'ї та породжуючий в них особисті немайнові та майнові подружні права та обов'язки [2, c.45].

З цих визначень можна виділити наступні ознаки шлюбу:

1. Це союз (а не договір) чоловіка та жінки, що ґрунтується на моногамному зв'язку та захищається державою.

2. Це вільний союз. Вільним є як взяття шлюбу так і його припинення.

3. Це рівноправний союз: чоловік та жінка, що беруть шлюб, мають рівні права та обов'язки.

4. Це такий союз, який укладається з дотриманням визначених правил, встановлених державою.

5. Шлюб націлений на створення сім'ї (в іншому випадку він може визнаватися недійсним).

6. Шлюб укладається на невизначений строк (при укладенні шлюбу припускається, що він буде довічним), хоча можливо припинення шлюбу у разі неможливості зберегти його надалі.

Однак в житті зустрічаються ситуації, коли чоловік та жінка довгий час проживають разом, фактично створюють сім'ю, але не реєструють свій союз (такі відносини дуже часто неправильно називають громадянським шлюбом, хоча насправді громадянським є саме зареєстрований шлюб).

Виникають у ситуаціях, коли один з пари зустрів іншого (іншу) або втратив почуття до партнера. Завжди важко "починати життя спочатку", а за даних обставин важливо контролювати свої дії, не допустити імпульсивних учинків, які потім можуть призвести до неочікуваних небажаних наслідків. У разі смерті коханого допомога полягає в сприянні відреагування на втрату, оскільки відсутність реакції обов'язково проявиться в майбутньому (наприклад, за умов втрати іншої близької чи рідної людини) з набагато більшою силою і деструктивними наслідками. Важливо також визнати своє право на щасливе життя без коханої людини, яка покинула, зрадила чи померла.

Всі вищезазначені проблеми, пов'язані з "кризою злиття", можна віднести до трьох блоків:

1. Проблеми, які унеможливлюють саму спробу "злитися" з іншою людиною.2. Проблеми, які виникають у процесі спроби "злитися".3. Проблеми, які виникають як наслідок реалізації такої спроби. Звичайно, список причин "кризи злиття" можна продовжити. Слід також зазначити, що ці проблеми рідко зустрічаються в "чистому вигляді", частіше - співіснують, породжують одна одну і т.д. З одного боку, зазначені проблеми пов'язані з особистісними рисами та особливостями юнаків і дівчат, з другого боку - вони пов'язані з неадекватними і нереалістичними уявленнями про потенційного чи наявного партнера, любов і близькі стосунки взагалі. Тому корекційна і терапевтична робота зі людьми, які переживають "кризу злиття", повинна проявлятися саме в цих двох руслах: - корекція особистісних рис: - корекція паттернів - уявлень про партнера і стосунки з ним [4, с.75].

2. Психотренінг, як ефективний спосіб виведення розлучених жінок із депресії
Принципи тренінгу змістовно пов'язані із чинниками змін індивідуально-психологічних та групових феноменів, утілення яких належить до принципових умов ефективного застосування методу. Тренінг спрямований на привласнення людиною специфічних знань, навичок, умінь, корекцію установок, розвиток особистісних якостей через інтеріоризацію особливостей оточуючого середовища, об'єктів та характеру взаємодії з ним. У результаті тренінгу індивід (чи група індивідів) досягає нового рівня усвідомлення оточуючого середовища (соціального і фізичного), себе в ньому, й опановує засобами його перетворення для досягнення цілей власної професійної діяльності.

Усе це зумовлює потребу створення під час тренінгу специфічного середовища, що враховує вимоги соціальної реальності, індивідуально-психологічні особливості його учасників і створює ефекти системної детермінації психологічних властивостей та утворень, які мають зазнати відповідних позитивних змін.

Новостворене середовище тренінгу, суперечливе в кількох аспектах, формується з урахуванням низки істотних протиріч.

По-перше, середовище тренінгу досить специфічне і є врешті-решт лише частиною більш широкого соціального оточення, у якому відбувається життєдіяльність суб'єкта професійної діяльності. Це потребує обґрунтованого прогнозу можливостей переносу змін, котрі спричинює тренінг, у реальний і потенційний професійний контекст. Домагання спроектованих змін, котрі відбулися у професійних та особистісних характеристиках учасників, можливе, якщо об'єктивні параметри їх життєдіяльності допускають імовірність таких психологічних трансформацій. Якщо потенціал змін, які відбулися у просторі-часі тренінгу, виявляється недостатнім для подолання опору середовища, то психологічні передумови розвитку професіонала залишаються нереалізованими. Але у цьому разі не можна говорити людині про неефективність тренінгу, а лише про наявність об'єктивних обмежень психокультурного розвитку людини [2, с.169]. Тому при розробці тренінгової програми треба враховувати:

а) досить широкий спектр зовнішніх обставин (зокрема, таких, як ситуація в країні, організації, ставлення керівництва до цілей тренінгу тощо);

б) той факт, що створення середовища тренінгу повинне передбачати присутність у ньому як специфічних, так і універсальних елементів психологічної взаємодії.

Так, доречно зважати на індивідуальні особливості життєвого і професійного досвіду людей, які проходять тренінг, чиї суб'єктивні оцінки імовірності і значущості складових професійної діяльності можуть істотно відрізнятися. До загальних необхідних властивостей усіх засобів адекватного наповнення середовища професійного тренінгу відноситься ізоморфізм, який передбачає адекватне відображення в рольових і ситуаційних іграх, психогімнастичних вправах, ситуаціях для аналізу, дискусіях структури оригіналу (реальних і прогнозованих професійних ситуацій), а також у наданні учасникам можливості брати участь у різних видах роботи, вибраних з їх ініціативи. Водночас кожен суб'єкт тренінгового процесу не повинен забувати, що тренінгова ситуація - штучна, а не реальна, що це швидше гра, ніж серйозне випробування, тому ціна помилки в ній не фатальна, а відносна й особисто не принизлива.

По-друге, ще однією суперечністю, від розв'язання якої залежить ефективність тренінгу, є та, що відображає розмежування між поставленими цілями і готовністю учасників змінитися. Зміни неможливі без зусиль, значних психологічних та енергетичних витрат, що само собою може викликати напругу й активізувати психологічний захист. Ось чому середовище тренінгу, з одного боку, має бути достатньо психологічно безпечним для учасників, а з іншого - зберігати достатній рівень - новизни і проблемності. При цьому важливо забезпечити психологічну безпеку, яка б гарантувала повагу до особистості кожного, значущості займаної ним позиції, врахування його людського потенціалу. Багато що в даному контексті залежить від релевантності структурних вправ завданням тренінгу, їх валідності, надійності та оптимальної складності. До того ж треба також дбати про оптимальне співвідношення „натурної" і „знаково-символічної” матеріалізації фрагментів середовища тренінгу [1, с.39].

По-третє, реалізація організаційних принципів створення тренінгового середовища безпосередньо пов'язана з кваліфікацією ведучого, котра утворює передумови для повного дотримання вимог похідних принципів, що визначають поведінку і діяльність учасників групи. Серед них, безперечно, важливе значення мають принципи достатності матеріально-технічного забезпечення, належного підбору учасників тренінгу, відповідності місця проведення та тривалості тренінгу його завданням. Зокрема, принцип належного комплектування тренінгової групи визначає якісну та кількісну характеристики групи. Якісні параметри характеризують її з огляду на стать, вік, деякі психічні властивості особистості (які можуть оцінюватися за допомогою попередньої психодіагностики учасників тренінгу), професійна приналежність, рівень посадової ієрархії; кількісні - оптимальний склад групи для відтворення реальних професійних ситуацій, їх обговорення та рефлексії (орієнтовно 12-15 осіб).

Наведемо приклад проведення психотренінгу із виведення розлучених жінок із депресії.

Задачі тренінгу	Тренінгові дії	Час потрібний на кожний тренінг	Критерії успішності
Знайомство
Тема 1: Визначення проблеми	1. Обговорення проблеми розлучення з чоловіком 2. Дискусія на тему емоційного відношення до розлучення 3. Розгляд та обговорення можливих шляхів виходу з депресії	10% від загального часу 25% загального часу 65%	1. Зацікавленість учасників в роботі 2. Активна дискусія, наявність багатьох різноманітних точок зору 3. Активне обговорення
Тема 2: Розлучення і самостійність	1. Лекція на тему: „Розлучені та самотні жінки і живуть довше, і почувають себе краще за одружених..." 2. Обговорення почутого	50% від загального часу 50%	Активне обговорення почутої інформації
Тема 3: Виявлення причини депресії та їх усунення	1. Обговорення причин появи депресії у розлучених жінок 2. Розгляд основних методів та напрямків роботи по виходи з депресивного стану	30% загального часу 70%	1. Активне обговорення 2. Формулювання чіткої класифікації методів виходу з депресії самими учасниками групового заняття (без допомоги тренера)
Тема 3: Підбиття підсумків	1. Коротке обговорення набутого матеріалу 2. Розповідь кожного з учасників про свої враження від проведеної роботи	60% загального часу 40% загального часу	1. Активне обговорення 2. Відверта розповідь кожного з учасників
Завершення тренінгу

Текст лекції: „Розлучені та самотні жінки і живуть довше, і почувають себе краще за одружених... ” (до теми 2)

Розлучені та самотні жінки і живуть довше, і почувають себе краще за одружених...

Стать і статус впливає на сприйняття власного здоров`я і частоту звернення до послуг медичних установ.

Жінки живуть довше, аніж чоловіки, але живуть гірше - якщо вірити їхній власній думці. Принаймні, такий висновок дозволяють зробити деякі дослідження, в яких аналізувалося, як оцінюють своє життя чоловіки і жінки. Останнє таке дослідження, проведене школою Андалузії суспільного здоров`я (Escuela Andaluza de Salud Pъblica - EASP), показало, що незалежно від суспільного і матеріального становища, стать впливає на цю оцінку.

„У мене немає здоров`я, я все життя працювала в дуже напруженому ритмі, і вдома, і поза домом", - відповіла одна з учасниць цього дослідження. В результаті вчені прийшли до висновку, що, окрім біологічних відмінностей, ролі чоловіків і жінок в суспільстві, що асоціюються з їхніми статевими функціями, впливають на сприйняття власного здоров`я. Жінки, особливо після 45 років, нижче, аніж чоловіки, оцінюють стан свого здоров`я. „20% чоловіків і 40% жінок вважають, що у них проблеми із здоров`ям”, - запевняє Марія дель Марі Гарсія Кальвенте, координатор EASP.

Самооцінка стану здоров`я - один з найчастіше вживаних показників при аналізі соціальної нерівності. У Національній службі охорони (Encuesta Nacional de Salud) здоров`я вважають, що оцінка здоров`я на підставі сприйняття індивіда є невід`ємним елементом аналізу стану здоров`я і віддзеркаленням різних соціальних, кліматичних чинників і способів життя, що виходять за рамки системи охорони здоров`я.

На думку Карме Боррель з Агентства Барселони суспільного здоров`я (Escuela Andaluza de Salud Pъblica), така суб`єктивна оцінка здоров`я дозволяє прогнозувати тривалість життя, ускладнення після хвороб, смертність і частоту користування послугами медичних установ.

Хоча термін „здоров`я" еволюціонував і перетворився з поняття, пов`язаного з відсутністю хвороби, в хороше самопочуття, його сприйняття залишається дуже суб`єктивним. „Здоров`я - це стан душі, відчуття індивідом самого себе", - запевняє Гарсія Кальвенте. Останніми роками спостерігається тенденція до поліпшення сприйняття здоров`я серед іспанського населення, проте жінки старші 45 років все ще оцінюють своє здоров`я нижче, аніж чоловіки. Відмінності, мовиться в доповіді Іспанського товариства суспільного здоров`я і санітарного управління (Sociedad Espaсola de Salud Pъblica y Administraciуn Sanitaria - Sespas), посилюються з віком. Так, серед людей старше за 64 роки відчуття недоброго здоров`я переживають 55,1% чоловіків і 67% жінок. Загалом, жінки будь-якої вікової категорії стверджують, що здоров`я у них гірше, аніж у чоловіків [3, с.28].

Така різниця між чоловіками і жінками пояснюється не тільки біологічними відмінностями, але, в першу чергу, соціальною і матеріальною різницею статі. За словами Кармі Боррель, не в останню чергу позначаються різні ролі, які грають чоловіки і жінки, оскільки „умови праці тісно пов`язані із здоров`ям”, а для жінок „подвійне трудове навантаження на роботі і вдома негативно впливає на здоров`я". Жінки стверджують, що здоров`я у них гірше, частіше страждають від обмежень, пов`язаних зі станом здоров`я, частіше мають хронічні захворювання: депресію, артрит, ревматизм. „У чоловіків частіше зустрічаються інші порушення - астма і хвороби серця", - відзначає Боррель. Дослідним шляхом доведено, відзначає Хавьер дель Торо, що жінки частіше страждають на хворобливіші хронічні захворювання, такими як люмбаго або фіброма. „У моїй ревматологічній консультації більше 80% пацієнтів - жінки", - говорить ревматолог лікарняного комплексу Хуан Каналехо де ла Корунья.

Через таке уявлення про здоров`я жінки частіше користуються послугами медичних установ. Отримані дані, вважає Гарсія Кальвенте, „також можуть пояснити, чому жінки більше турбуються через хвороби, оскільки в їхні функції входить турбота про ближніх". Крім того, можна говорити про медікалізацію життя. Скажімо, Кармен, яка піддається сильному перевантаженню, оскільки вона піклується про двох членів сім`ї, стверджує, що не все можна вилікувати за допомогою ліків. „Навіщо мені приймати пігулки, якщо я не можу відпочити, не можу виспатися? На думку Гарсія Кальвенте, первинні медичні установи перетворюються для жінок в „припарки", які часто не вирішують проблеми".

„Однак загалом жінки задоволені роботою медичних установ, - говорить вона. - А чоловіки? Вони переоцінюють своє здоров`я, прагнучи відповідати чоловічому стереотипу, що нав`язується суспільством: чоловіки - витривалі і сильні, відзначає Гарсія Кальвенте. Насправді чоловіки лише прикриваються стереотипом, адже хвороби вони переносять погано. Я не єдина людина, яка багато хворіє. Я дуже витривалий, але, коли хвороба валить з ніг, я вимушений три-чотири дні лежати в ліжку", - розповідав один їх учасників опитування EASP. Абсолютно інакше відповіла одна з жінок: „Бідна я... Я дуже втомилася, я не знаю, що буде з моїм сином, я повинна піклуватися про матір - так багато всього".

На запитання про схильність до хвороб і чоловіки, і жінки відповідають, що останні більшою мірою до них схильні, проте погоджуються в тому, що чоловіки гірше переносять хвороби. Кармі Боррель каже, що багато досліджень ставили своєю метою з`ясувати, чи зв`язана така ситуація з тим, що жінки надають більшого значення хворобам, або з тим, що дійсно вони гірше себе почувають. Результат дослідів показав, що обидва ці варіанту комбінуються: Здоров`я жінок відрізняється, тому що на нього впливають біологічні чинники, але воно відрізняється ще й через соціальні параметри, що приводять до несправедливих відмінностей в стані здоров`я чоловіків і жінок, яких можна було б уникнути.

Вдалося з`ясувати, що сприйняття здоров`я залежно від віку впливає на роботу. За даними „Огляду жіночого здоров`я” (Observatorio de la Salud de la Mujer), в 2003 році 21,7% чоловіків заявили, що їхня діяльність піддається обмеженням більше 10 днів на рік, серед жінок так відповіли більше 25,9% опитаних. Дані показують, що трудова активність жінок частіше піддається обмеженням внаслідок віку, але також жінки набагато частіше за чоловіків відсутні на робочому місці незалежно від віку. Гарсія Кальвенте вважає, що обидва гендерні стереотипи грають негативну роль як для чоловіків, так і для жінок. Виснажені жінки середнього і літнього віку, кажучи про своє здоров`я, роблять акцент на втомі. Вони представляють різнорідну групу: жінки, що піклуються про когось, що знаходиться під їхньою опікою, жінки з подвійним робочим днем або важкими умовами праці, що перетворює їхнє життя на замкнуте коло, оскільки воно забирає їхній вільний час і безперервно вимотує їх. Витривалі чоловіки, кажучи про своє здоров`я, згадують „надлишки споживаних субстанцій і життєву модель, сконцентровану навколо роботи”.

Висновок
Отже, кар`єра, домашня робота і соціальний прошарок грають вирішальну роль для сприйняття свого здоров`я і чоловіками, і жінками. Проте, вважає Хавьер дель Торо, для жінок характерна „постійна вимогливість до себе”.

Рівень вимогливості до себе жінок величезний.

Їм завжди потрібно доводити, що вони - найкращі і талановиті, у тому числі і на роботі. Це, визнає він, тримає організм в стані постійної напруги, що впливає на сприйняття здоров`я і зрештою - на емоційні стосунки в сім`ї.

Ще один факт дає поживу для роздумів.

Згідно докладу Агентства суспільного здоров`я Барселони, жінки, що живуть в шлюбі, гіршої думки про своє здоров`я: („Вони беруть на себе відповідні функції утримання і догляду за тими, хто живе вдома”), а розлучені і самотні жінки оцінюють своє здоров`я так само, як чоловіки, або навіть вище.

Причини такого ставлення ще належить встановити, але складається враження, що розлучення робить жінок сильнішими.

Список використаних джерел

1. Бабенко Н.Б. Соціологія сім'ї. - К.: ДАКККіМ, 2004. - 256с.

2. Волович В.І., Головченко Г.Т. Соціологія. - Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2006. - 767 с.

3. Глазунов С.В. Соціологія сім'ї. - Д.: РВВ ДДУ, 2000. - 140с.

4. Городяненко В.Г., Гілюн О.В., Демічева А.В., Легеза С.В., Липовська Н.А. Соціологія. - К.: Видавничий центр "Академія", 2005. - 560 с.

5. Медіна Т.В. Соціологія сім'ї. - Чернівці: Рута, 2006. - 72с.

6. Черкасова О.В. Современная семья: проблемы и перспективы развития. - Самара: Издательство "Самарский ун-т", 2000. - 72с.